Українська    Русский   English 
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Національна комісія, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Нацкомфінпослуг
Лист Голові комісії

Сервісний центр

КІС

Огляд ринків

Європейська та євроатлантична інтеграція

 

 


 

Європейський Союз (ЄС)

Україна - Європейський Союз

Основним напрямом державної політики, як внутрішньої, так і зовнішньої, Україна обрала європейський вибір, кінцевою метою якої має бути повноправне членство в Європейському Союзі. Для України євроінтеграція – це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, в тому числі і на ринок фінансових послуг.

         Слід наголосити, що Європейський вибір означає, насамперед, економічні та соціальні перетворення. Цілями та завданнями України при цьому є глибокі та якісні перетворення у всіх сферах суспільного життя. Це збігається з критеріями вступу до ЄС (Копенгагенськими критеріями), за якими право країни стати членом ЄС визнається лише за умови відповідності цим критеріям: в економічній, політичній, законодавчій сферах.

         Чинною правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалог між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки.

         Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди у форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. У ході 15-го Саміту Україна - ЄС у Києві 19 грудня 2011 року сторони оголосили про завершення перегорів щодо майбутньої Угоди про асоціацію, 30 березня 2012 року текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговорних команд України та ЄС.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи.

21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту, які від імені України підписав Прем’єр-міністр України А. Яценюк. Зокрема, підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П.Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС була підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством»,які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Українська Сторона передала до депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила таким чином всі внутрішньодержавні процедури.

         Комплекс відносин Україна – ЄС виводиться на нову площину практичної реалізації завдань стратегічного партнерства, передумови реалізації якого обумовлені такими політичними документами:

  • Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу (далі – Стратегія);
  • Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року № 1629-IV;
  • Порядок денний асоціації Україна – ЄС. Європейська політика сусідства;
  • Щорічні Плани першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС, затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України;
  • Співробітництво у рамках політики ЄС Східне партнерство.

    У рамках реалізації євроінтеграційної складової державної політики Нацкомфінпослуг здійснюється робота щодо виконання заходів, визначених у плані заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, Порядку денному асоціації Україна – ЄС, забезпечено участь у переговорному процесі щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, взято участь у двосторонніх консультаціях Україна – ЄС стосовно визначення умов участі України у програмах та агентствах Європейського Союзу, на постійній основі здійснюється підготовка довідок на відповідність acquis communautaire (законодавству ЄС) проектів нормативно-правових актів Нацкомфінпослуг.

Також представники Нацкомфінпослуг за необхідності беруть участь у спільних засіданнях підкомітетів № 1 “Торгівля та інвестиції”, № 2 “Економічні та соціальні питання, фінанси та статистика” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС та на постійній основі беруть участь у спільних засіданнях підкомітету № 3 “Політика у сфері підприємництва, конкуренції та співробітництва у регуляторній сфері” Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.

 

 

Інформація щодо моніторингу виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 18.02.2015 №3 «Про затвердження планів імплементації актів законодавства ЄС» були затверджені:

-          план імплементації положень Директиви 2002/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року про посередництво у страхуванні;

-          план імплементації положень  Директиви 2009/103/ЄС від 16 вересня 2009 року щодо страхування від цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов’язань щодо страхування такої відповідальності (кодифікована версія).

У березні 2015 року Нацкомфінпослуг проведено постатейний аналіз положень Директиви 2002/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 09.12.2002 про посередництво у страхуванні. 

Відповідно до затвердженого Плану, імплементація положень Директиви 2002/92/ЄС буде здійснюватись шляхом опрацювання розділу VII «Діяльність страхових посередників» проекту Закону України «Про страхування» (реєстр. № 1797-1 від 06.02.2015) яким, зокрема, враховані положення Директиви №2002/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року  про посередництво у страхуванні. 31  березня 2016 року проект Закону України «Про страхування» реєстр. № 1797-1 від 06.02.2015  прийнятий Верховною Радою України за основу. При Нацкомфінпослуг наказом від 06.10.2015 № 232 створено робочу групу, на засіданнях якої проект Закону України «Про страхування» в частині регулювання діяльності страхових посередників опрацьовується з представниками об’єднань учасників страхового ринку.

Разом з тим, 20.01.2016  Європейським Парламентом та Радою була схвалена нова Директива 2016/97/ЄС щодо  страхового розповсюдження, положення якої повинні бути імплементовані державами-членами ЄС у національне законодавство до 23.02.2018, та скасовує Директиву 2002/92/ЄС. Наразі Нацкомфінпослуг здійснює опрацювання положень Директиви 2016/97/ЄС з метою вироблення алгоритму її імплементації у національне законодавство.

Одночасно у березні 2015 року було проведено постатейний аналіз положень Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування від цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов’язань щодо страхування такої відповідальності (кодифікована версія) за результатами якого була розпочата робота з розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з метою приведення у відповідність законодавства України до вимог Директиви 2009/103/ЄС.

Також при Нацкомфінпослуг наказом від 06.10.2015 № 235 створено робочу групу, на засіданнях якої зазначений законопроект опрацьовується з представниками об’єднань учасників страхового ринку.

Разом з тим, 17.12.2015 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (реєстр. номер. 3670). Наразі у Нацкомфінпослуг триває робота щодо імплементації положень  Директиви 2009/103/ЄС, неохоплених проектом Закону України  № 3670.

Також Нацкомфінпослуг опрацювала положення Директиви 2009/138/ЄС та підготувала План імплементації Директиви 2009/138/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 р. про початок і провадження діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II), затверджений розпорядженням Нацкомфінпослуг від 08.11.2016 № 2810 «Про затвердження плану імплементації акту законодавства ЄС». 

Також 20-22 квітня 2016 року представники Нацкомфінпослуг відповідно до  запрошення Банку Нідерландів взяли участь у семінарі на тему «Страховий нагляд: Solvency II» (м. Амстердам, Королівство Нідерландів).

21-24 червня 2016 року відбулася експертна місія TAIEX на тему: «Запровадження нагляду на основі оцінки ризиків за недержавними пенсійними фондами» під час якої експертами регуляторів ринків фінансових послуг Угорщини було надано інформацію з окремих питань здійснення нагляду за установами недержавного пенсійного забезпечення.

11-18 липня 2016 року у Нацкомфінпослуг відбувся комплексний семінар щодо здійснення страхової діяльності у Європейському Союзі та практики імплементації регуляторами ринків фінансових послуг ЄС  Директиви 2009/138/ЄС Платоспроможність II, Директиви 2016/97/ЄС про реалізацію страхових продуктів та Директиви 2002/87/ЄС щодо нагляду за фінансовими установами, що входять до фінансового конгломерату. Європейський досвід представляли професор, доктор Мартін Баллєєр (Martin Balleer), експерт з питань страхування та актуарної діяльності, а також Крістіан Елберс (Christian Elbers) та Філіпп Флоттмейєр  (Philipp Flottmeier), представники Федерального управління фінансового нагляду (BaFin), Німеччина.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 24.01.2017 № 97 «Про затвердження планів імплементації деяких директив ЄС» були затверджені:

- план імплементації положень Директиви 86/635/ЄEС Європейського Парламенту та Ради від 08.12.1986 щодо щорічних звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ;

- план імплементації положень Директиви 2001/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27.09.2001 про внесення змін та доповнень до Директив 78/660/ЄЕС, 83/34ЕЄС та 86/635/ЕЄС про правила оцінки, що застосовуються у річній та консолідованій звітності окремих видів компаній, а також банків та інших фінансових установ;

- план імплементації положень Директиви 2003/51/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18.06.2003 про внесення змін до Директив 78/660/ЄЕС, 83/349/ЄЕС, 86/635/ЄЕС та 91/674/ЄЕС про річну та консолідовану звітність певних видів компаній, банків та інших фінансових установ та страхових підприємств;

- план імплементації положень Директиви 2006/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14.06.2006 про внесення змін до Директив Ради 78/660/ЄЕС про річну звітність окремих типів компаній, 83/349/ЄЕС про консолідовану звітність, 86/635/ЄЕС про річну звітність та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ та 91/674/ЄЕС про річну та консолідовану звітність страхових підприємств;

- план імплементації положень Директиви Ради 89/117/ЄЕС від 13.02.1989 щодо зобов’язання стосовно публікації щорічних бухгалтерських документів структурними підрозділами кредитних та фінансових установ, що створені в державах-членах, головний офіс яких знаходиться на території іншої держави-члена.

Разом з тим, станом на сьогодні укладено 3 Меморандуми про співробітництво та обмін інформацією між Нацкомфінпослуг та регуляторами країн-членів ЄС, а саме Польщі, Латвії та Литви.

 

Інформація щодо реалізації політики сусідства та партнерства ЄС

З метою уніфікації та спрощення внутрішніх процедур Європейської Комісії, пов’язаних із прийняттям рішень щодо надання допомоги, а також ураховуючи завершення дії Регламентів Ради ЄС, які є базовими документами щодо надання допомоги Європейського Союзу третім країнам, Європейська Комісія активно працює над розробкою нових інструментів допомоги ЄС. Зокрема, Єврокомісією було проголошено, що починаючи з 2007 року ЄС буде надавати допомогу у рамках 6 інструментів - 3 головних та 3 спеціальних. Україна буде мати змогу залучати технічну допомогу з боку ЄС, в першу чергу, через Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП).

 

До основних завдань ЄІСП належать:

  • сприяння економічному та більш глибокому політичному співробітництву між ЄС та країнами-партнерами;
  • надання допомоги для використання специфічних можливостей та вирішення проблем країн, що географічно мають єдиний кордон з країнами ЄС або географічно близько знаходяться до країн-сусідів ЄС.

   ЄІСП має посилити політичну, економічну, культурну та безпекову співпрацю між ЄС та країнами-сусідами. Цей інструмент замінить програми технічної допомоги у рамках яких на сьогодні надається допомога ЄС. Інструмент буде мати більш “політичний підхід” (“policy driven”), в основу якого покладені документи, що вже укладені між ЄС та країною-парнтером.

   Інструмент, в першу чергу, фокусуватиметься на сприянні виконання Планів дій в рамках Європейської політики сусідства.

   Основою ЄІСП визначається секторальний (галузевий) підхід. Одним із важливих механізмів реалізації ЄІСП виступає інструмент інституційної розбудови Twinning.

 

Реформування фінансового сектору у рамках ЄС

   У відповідь на фінансово-економічну кризу та з урахуванням звіту, що був підготовлений групою високого рівня під головуванням Жака де Лароз‘є, Єврокомісія опрацювала пропозиції до проекту нової структури фінансового нагляду в ЄС. Зазначена структура включає створення Європейської Ради з системних ризиків (European Systemic Risk Board (ESRB)), Європейської системи фінансових наглядачів (European System of inancial Supervisors (ESFS)) та Європейського органу із регулювання страхової діяльності та діяльності з недержавного пенсійного забезпечення (European Insurance and Occupational Pensions Authority (EIOPA)).

   Європейська Рада з системних ризиків (European Systemic Risk Board (ESRB)) створена як новий незалежний орган, який відповідає за збереження фінансової стабільності, здійснюючи “макропруденційний” нагляд на рівні ЄС.

   Для реалізації запланованого ESRB здійснює такі основні функції:

  • збирає та аналізує всю важливу інформацію для моніторингу та оцінки потенційних загроз для фінансової стабільності, які є результатом макроекономічного розвитку та розвитку фінансової системи в цілому;
  • ідентифікує та визначає найбільш пріоритетні ризики;
  • попереджує про проблемні ризики, які є істотними;
  • за необхідності надає рекомендації щодо заходів, які мають бути вжиті в якості реакції на ідентифіковані ризики;
  • продовжує моніторинг певних попереджень та рекомендацій;
  • співпрацює з Міжнародним Валютним Фондом (International Monetary Fund), Радою Фінансової Стабільності (Financial Stability Board) та третіми країнами.

   Європейську систему фінансових наглядачів (European System of Financial Supervisors (ESFS)) складається із національних наглядових органів та агентств щодо нагляду за банківськими установами, ринком цінних паперів, страхових компаній та пенсійних організацій. До основних функцій ESFS належать:

1. встановлення єдиних гармонізованих правил щодо ліцензування та нагляду за фінансовими інститутами;

2. забезпечення цілісності застосування європейських правил, включаючи питання:

      а) посередництва та врегулювання можливих розбіжностей між національними органами нагляду;

      б) гарантування щодо застосування національними органами нагляду спільного законодавства;

3. встановлення спільної культури нагляду та цілісної наглядової практики;

4. безпосередній нагляд за окремими надєвропейськими інститутами, які регулюються на рівні ЄС (напр. Агентство кредитних рейтингів);

5. гарантування скоординованих дій на кризову ситуацію із можливістю прийняття рішення надзвичайного характеру;

6. акумулювання “мікропруденційної” інформації.

   Також в рамках реформування наглядових органів фінансової системи Європейського Союзу створено Європейський орган із регулювання страхової діяльності та діяльності з недержавного пенсійного забезпечення (European Insurance and Occupational Pensions Authority (EIOPA)), діяльність якого направлена на підтримку стабільності фінансової системи, прозорість ринків небанківських фінансових послуг, а також захист прав споживачів страхових послуг.

   Основними завданнями EIOPA визначені:

  • покращення захисту споживачів фінансових послуг, відновлення довіри до фінансової системи;
  • запровадження надійної та ефективної системи регулювання та нагляду з урахуванням різних інтересів усіх держав-членів та різний характер фінансових інститутів;
  • сприяння підвищенню гармонізації та узгодженості у застосуванні правил для фінансових установ та ринків у Європейському Союзі;
  • посилення контролю за діяльністю транскордонних груп;
  • сприяння забезпеченню координації при здійсненні наглядової діяльності Європейським Союзом.

   Варто наголосити, що зміни щодо наглядової структури ЄС мають розглядатися як наднаціональні адміністративно-організаційні реформи, які розроблені для вдосконалення законодавства країн-членів ЄС та спільних дій Європейського Союзу.

 

10 листопада 2009 року Європейська Рада прийняла Директиву 2009/138/ЄС стосовно започаткування та ведення діяльності зі страхування та перестрахування (Solvency II)

   Solvency II це фундаментальний перегляд режиму достатності капіталу в галузі страхування Європейського Союзу. Основною метою є створення загальноєвропейських вимог до капіталу та стандартів управління ризиками, які будуть застосовуватись замість вимог Solvency I.

   Під дію Solvency II підпадають усі страхові та перестрахові компанії з валовим доходом страховика більшим ніж 5 мільйонів євро або технічними резервами більшими ніж 25 мільйонів євро. Встановлення більш жорстких вимог достатності капіталу та ризик-менеджменту сприятиме зменшенню ризиків неплатоспроможності страховика, збитків споживача та дестабілізації ринка.

Більш детальну інформацію можна знайти за адресою: http://ec.europa.eu/internal_market/insurance/solvency/future/

 

Світова організація торгівлі (СОТ)

 

   У зв’язку зі вступом 16 травня 2008 року України до Світової організації торгівлі надаємо перелік корисних посилань

    Світова організація торгівлі була створена на основі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) згідно з рішенням Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів і почала діяти з 1995 року як об`єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі. Членами СОТ є 159 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 96 % обсягу світової торгівлі.

    Головним завданням СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей.

    5 лютого 2008 року у м. Женева (Швейцарія) Президент України Віктор Ющенко та Генеральний директор Світової організації торгівлі Паскаль Ламі підписали Протокол про вступ України до СОТ. 16 травня 2008 року Україна набула повноправного членства в організації.

    Держфінпослуг брала участь в узгодженні Графіка специфічних зобов’язань України в секторі “Фінансові послуги”, підсекторі “Послуги страхування та послуги, що мають відношення до страхування”. (формат PDF).

    В ході переговорного процесу щодо вступу України до СОТ у межах зазначеного підсектора узгоджено питання щодо можливості надання страхових послуг прямими філіями іноземних страхових компаній з визначенням 5-річного перехідного періоду, протягом якого діяльність прямих філій іноземних страхових компаній буде заборонена.

    З метою приведення національного законодавства до вимог та зобов’язань взятих Україною в ході переговорного процесу з вступу до СОТ Верховною Радою України було прийнято декілька законів що стосуються ринків регулювання, віднесених до компетенції Держфінпослуг, зокрема:

    7 липня 2005 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 2774-IV, яким встановлена обов'язкова наявність у філії страховика-нерезидента, гарантійного депозиту, умови яким повинен відповідати страховик, що має намір відкрити філію на території України, право уповноваженого органу встановлювати окремий порядок видачі ліцензії філії страховика-нерезидента та здійснювати реєстрацію таких філій;

    16 листопада 2006 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 357-V, який встановив вимоги до страховика-нерезидента, що має намір провадити діяльність на території України, перелік видів страхування, які може провадити страховик-нерезидент, обмеження розміру страхової суми, а також перелік видів страхування посередницька діяльності за якими може провадитись на користь страховиків-нерезидектів;

    31 травня 2007 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 1110-V яким були внесені зміни до статті 2 Закону України “Про страхування” щодо встановлення вичерпного переліку видів діяльності страховика-нерезидента на території України, а також скасовано встановлене попереднім законом обмеження щодо розміру страхової суми за договорами укладеними із страховиками-нерезидентами (75%).

    Крім того, для реалізації норм законів Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України були прийняті такі нормативно-правові акти:

    порядок ліквідації філій страховиків-нерезидентів, затверджений розпорядженням Держфінпослуг від 7 грудня 2006 року № 6504 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 січня 2007 року за № 1/13268;

    положення про здійснення нагляду за діяльністю філій страховиків-нерезидентів та застосування заходів впливу, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 16 листопада 2006 року N 6426 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2006 року за N 1376/13250;

    порядок реєстрації філій страховиків-нерезидентів, затверджений розпорядженням Держфінпослуг від 19 липня 2006 року № 6021 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2006 року за № 1050/12924;

    вимоги до гарантійного депозиту філії страховика-нерезидента, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 19 вересня 2006 року № 6244 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2006 року за № 1105/12979;

    ліцензійні умови провадження діяльності філіями страховиків-нерезидентів, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 7 вересня 2006 року № 6201 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2006 року за № 1074/12948.

Інформація про виконання плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ за 2013 рік (формат РDF).

 

Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS)

Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (International Association of Insurance Supervisors (IAIS) була заснована у 1994 році, представляє органи регулювання та нагляду за ринком страхових послуг з понад 200 юрисдикційних територій у близько 140 державах, членство у якій є добровільним.

Основними завданнями IAIS є:·

  • сприяти ефективному і узгодженому на міжнародному рівні нагляду за страховою галуззю з метою розвитку та підтримки безпечних і стабільних ринків страхування на користь і для захисту власників страхових полісів;
  • сприяти глобальній фінансовій стабільності.

IAIS є міжнародним суб’єктом нормотворчості, відповідальним за розробку принципів, стандартів та іншої документації для здійснення нагляду за сектором страхування та допомоги у їх впровадженні. Стандарти IAIS у редакції 2015 року українською мовою.